Діно Дзофф

Дата народження: 28 лютого 1942 року 

Місце народження: Мар'яно дель Фріулі, Італія 

Позиція: воротар 

Клуби: «Удінезе», «Мантова», «Наполі», «Ювентус».

Досягнення 

Гравець: шестиразовий чемпіон Італії, дворазовий чемпіон Кубка Італії, володар Кубка УЄФА (1976/77), чемпіон Європи (1968), чемпіон світу (1982). 

Тренер: володар Кубка Італії, володар Кубка УЄФА (1989 /90), віце-чемпіон Європи (2000). Нагороджений Золотим орденом ФІФА. 

Біографія: 

В Італії більш титулованого воротаря, ніж Діно Дзофф, просто не існує. У його житті було усі: і злети, і падіння, успіхи і розчарування. Про такий ігровій кар'єрі, як у Дзоффа, мріяли багато, але повторити шлях великого Діно ніхто поки не зумів. 28 лютого 2002 року великому голкіперу виповнилося 60 років. Зараз Дзофф займає посаду віце-президента "Лаціо", і все рідше можна зустріти його прізвище в зведеннях новин інформаційних агентств. Хоча, здавалося б, зовсім недавно його тренерська кар'єра вирувало щосили. 

А починалося все з маленького містечка на півночі Італії - Маріано дель Фріулі. Там у 1942 році і народилася майбутня легенда італійського футболу. Вже на 15-річного Діно з'їжджалися подивитися багато селекціонерів, серед яких були представники таких великих клубів, як "Ювентус" і "Інтер". В складі останніх приїжджав відомий Джузеппе Меацца, чиїм ім'ям нині названо стадіон у Мілані. Але тоді юну зірку "забракували". 

У 19 років Дзофф отримав перше запрошення від професійної команди. Цим клубом став "Удінезе", в якому Діно провів всього два сезони. Перший матч у Серії А новачок команди провів 24 лютого 1961 року проти "Фіорентини" і отримав відразу п'ять м'ячів у свої ворота. Зігравши всього чотири поєдинки, Дзофф нічим не зміг допомогти своєму клубу. У наступному сезоні "Удінезе" довелося виступати в Серії В, Діно де провів всі матчі в "основі". 

Але довго животіти у другому дивізіоні Діно не судилося. Він повернувся в Серію А у складі "Мантова", де згодом відіграв чотири сезони. Нічого примітного за ці роки в кар'єрі воротаря не сталося, хіба що виліт і повернення команди назад у вищий дивізіон. Зате в особистому житті Дзоффа стався факт, який заслуговує особливої уваги: Діно і його обраниця Анна вирішили освятити свої відносини законним шлюбом. 

У 1967 році Дзофф повинен був переїхати в "Мілан", але в кінцевому підсумку опинився в "Наполі". За час, проведений в Неаполі, в житті Діно відбулося багато знакових подій, які незабаром увійшли в історію. 20 квітня 1968 року Дзофф провів перший матч у складі італійської збірної. Дебют припав на чвертьфінальну гру чемпіонату Європи проти Болгарії, яку Скуадра Адэурра обіграла з рахунком 2:0. Після цього Дзофф відстояв у воротах збірної Італії ще три матчі, внаслідок чого його команда стала чемпіоном Європи. Це був перший титул відомого воротаря, але не останній. Через два роки Дзофф став учасником чемпіонату світу в Мексиці, але вийти на поле йому тоді не судилося - ворота італійців весь турнір захищав Альбертозі. Провівши в "Наполі" п'ять сезонів і завоювавши за цей час срібні та бронзові медалі Серії А, Діно в 1972 році перейшов в "Ювентус". Протягом трьох років туринський клуб намагався дістати легендарного воротаря, і, як згодом з'ясувалося, саме у складі "чорно-білих" Дзофф закінчив кар'єру гравця. 

У першому ж сезоні за "Ювентус" Діно, якому на той момент виповнилося вже 30 років, здобув своє перше чемпіонство. За 11 років виступів у Старій Синьйорі Дзофф шість разів ставав чемпіоном Італії, двічі вигравав національний Кубок і став володарем Кубка УЄФА. Цікаво, що "Ювентус" з сезону 1972/73 і до 1982/83 рр.., за час перебування Дзоффа "в рамці", жодного разу не опускався в Серії А нижче третього місця, в чому чимала заслуга "Супер Діно", як називали його в Італії.

Граючи за "Юве", Дзофф побував ще на трьох чемпіонатах світу. У 1974-му Діно грав вже "основі". Але італійцям це не допомогло, вони навіть не змогли вийти з групи. На наступному чемпіонаті світу, 78-го в Аргентині, збірна Італії посіла четверте місце, але все одно була жорстко розкритикована. І найбільшу порцію отримав голкіпер. Діно Дзоффа звинуватили в повільності, назвали "старим" і "непридатним". Але воротар не став вплутуватися в розбирання і в 1982 році в Іспанії довів усім, що воістину є кращим. У віці 40 років Діно Дзофф став чемпіоном світу. Всього ж на світових форумах легенда італійського футболу зіграв в 17-ти матчах, побивши тим самим багато рекорди. 29 травня 1983 року "Супер Діно" провів свою останню, 112-у гру за збірну Італії, встановивши тим самим рекорд серед італійських футболістів. 

Через три роки після закінчення ігрової кар'єри Дзофф ступив на тренерську стезю. Першим його "досвідом" стала молодіжна збірна, яку він вивів на Олімпіаду в Сеул. Але йому поїхати туди не судилося: Дзофф просто не зміг відмовитися від пропозиції очолити "Ювентус", в якому провів 11 сезонів як гравець. Зате тренером "Юве" Діно був всього два сезони, за які встиг виграти Кубок Італії і Кубок УЄФА. Від нього чекали більшого...

Подальшу долю Дзофф пов'язав з "Лаціо", коли в сезоні 1990/91 підписав з римлянами контракт. Спочатку італієць був головним тренером, а потім перебрався на президентський пост, запропонований йому Серджіо Краньотти. За час, проведений на тренерській лаві столичного клубу, Діно вдалося вивести "Лаціо" в лідери кальчо. 

21 липня 1998 року в біографії Дзоффа була заповнена ще одна сторінка. Рекордсмен Італії за кількістю зіграних матчів за збірну погодився очолити національну команду. Сталося це перед відбірковим турніром на чемпіонат Європи-2000. Дзофф вивів команду на європейський форум, але його стільки критикували, що лише морально сильний чоловік міг встояти під таким шквалом. Захисна модель, яку вважав Дзофф-тренер, багатьом не подобалася, тому за час перебування біля керма збірної легендарний воротар встиг нажити собі безліч супротивників. Але все ж Дзофф наполегливо йшов до своєї мети, і тільки обставини завадили йому стати чемпіоном Європи і в якості тренера. 

Проте навіть успішний виступ італійців, які дійшли до фіналу і поступилися там у драматичному матчі французам, не вберегло Дзоффа від критики. На цей раз чемпіон світу і Європи не витримав, і після слів Сільвіо Берлусконі, який звинуватив Діно в неправильній тактиці, обраної на фінал, пішов. Далі було третє місце з "Лаціо" в чемпіонаті Італії і три гри в наступному сезоні, після яких Дзофф пішов у тінь, ставши віце-президентом римського клубу.